ДІЛО — ТАБАК
В рамках проєкту "Неймовірний порт"
1993 року. «У порту горить тютюн!» — ця подія хвилювала одеситів увесь грудень. За першу декаду місяця вантажівки вивезли з Хлібної гавані на міське звалище понад 1800 тонн підгорілого й підмоченого пожежною піною тютюнового листя. Одеським пенсіонерам довелося неабияк попрацювати, щоб привезти його назад. Везли на електричках — у сумках і рюкзаках. Сушили на балконах.
Першим на цей тютюновий бум відреагував ринок «Привоз», де різко впали ціни на контрабандні сигарети. Для порівняння: Одеська тютюнова фабрика переробляла в середньому 500 тонн сировини на рік…
У радянські часи Одеський порт виконував функції головного перевалочного пункту продовольчого й речового імпорту величезної країни. Та наприкінці 1991-го ця країна розпалася, а законтрактовані від її імені вантажі ще довго сходили на одеський рейд. Так сталося й із теплоходом «Севан», який наприкінці 1993 року доставив 5 тисяч тонн тютюнового листя у кипах, законтрактованого вже неіснуючим ВО «Союзплодоімпорт». Поки шукали нових власників вантажу й вирішували питання розрахунків за обробку судна в українському порту, минуло два місяці.
Т/х «Севан» поставили до 32-го причалу Хлібної гавані лише 30 листопада. Коли докери зняли кришки з трюмів, нагрітий під час стоянки судна вантаж «хапнув кисню» і задимів. А через пів години у другому й третьому трюмах уже затанцювали язики полум’я.
Пожежники прибули оперативно й одразу почали заливати палаючі кипи морською водою. Вода стікала на один борт, і корпус судна небезпечно накренився. З кожною хвилиною ситуація ставала дедалі драматичнішою. Якщо продовжувати гасіння — «Севан» перекинеться й піде на дно. Якщо припинити — вибухнуть паливні танки під четвертим трюмом. А поруч — Нафтова гавань порту…
Вихід знайшли ризикований: вивантажувати тютюн із димного судна. Представник вантажовласника пообіцяв портовикам «будь-які гроші», аби тільки вони погодилися. І портовики погодилися.
Робота йшла майже в екстремальних умовах. Підйом кип із твіндеків, а потім із трюмів здійснювали портальним краном із навісним грейфером. Звозили кипи на просвіт трюмів навантажувачі Т-515 з відкритим верхом. Докери-добровольці працювали в протигазах по 15–20 хвилин. Кожен мав при собі робочу рацію. Зіпсований тютюн викидали просто на причал, звідки його вивозили на звалище. Незачеплені пожежею кипи товару вантажили на несамохідні баржі.
Зрештою, завдяки мужності й професіоналізму працівників ППК-5 Одеського порту, із задимленого судна «Севан» було знято та відправлено одержувачам понад 2 тисячі тонн високоякісної тютюнової сировини.
Газета «Одеський портовик» у грудні 1993 року опублікувала прізвища героїв-докерів: В. Гомич, А. Бурилін, А. Макаренко, В. Білоус, В. Тадіка, Е. Крикунов, Ю. Жидков. Керував операцією начальник ППК-5 (Хлібна гавань) М. Амелін.
